Ми з сестрою раніше були дуже близькі. Хоча й народжені від різних батьків. Мій тато покинув маму вагітною. І згодом відмовився нам допомагати. Навіть не знаю, де він зараз і чи живий..

Коли мені було два роки, ненька зустріла Романа. Він став моїм вітчимом. Завжди гарно ставився до мене, і я його щиро любила. За рік народилась Ілона. Ми зростали щасливими дітьми. Та згодом Роман пішов до іншої. Він продовжував допомагати та постійно спілкувався з донькою.

Роман возив сестру на море, купував їй найкращий одяг. А я щиро раділа за неї та ніколи не заздрила. Хоча мріяла, що колись і ми з мамою зможемо кудись поїхати на відпочинок.

 – Нічого, мамо. Я виросту, зароблю грошей і візьму тебе на море!

 – Не переймайся, все добре. Ми ж разом.

Згодом ми виросли. Я вийшла заміж. Народила двох чудових дітей. Спочатку все було добре. Та згодом мій чоловік підписав контракт і пішов в АТО. Минув рік служби та він загинув. Таким чином я фактично повторила долю своєї неньки, стала самотньою матір’ю. Це прикро, та я щаслива, що маю таких чудових дітей.

Я живу окремо. Квартиру вдалося придбати за гроші, які виплатила держава після смерті коханого. Та мені дуже важко. Працюю в школі на пів ставки. Усі гроші йдуть на виплату комунальних і дітей. Залишається лиш трохи на харчі. 

Ілона ж моя вже кілька років у серйозних стосунках з дуже гарним хлопцем. Ілля з багатої родини, надійний. Він зробив сестрі пропозицію і вони вирішили одружитися. 

Місяць тому сестра принесла мені запрошення на весілля. В якому наприкінці є відмітка “Свято лише для дорослих”. Мене обурив цей напис. Як це я не візьму дітей на весілля їхньої тітки? Я зателефонувала Ілоні:

 – І як розуміти цю примітку? Я мушу з собою взяти дітей. Це ж твої племінники.

 – Ти що? Ніяких дітей! Вони лишень зіпсують свято! Зрозумій, у нас буде вишукане весілля.

 – Але я не маю з ким залишити малюків.

 – То виклич няню. 

 – Знаєш, скільки зараз няні беруть? Де мені ці гроші брати? На всі весілля завжди беруть дітей, а ви таке вигадали.

Ми посварилися. Але ж Ілона знає, що я й подарунок дорогий придбати не можу. Ще треба зачіску, якусь сукню. А тут ще й няню викликати. Крім того, чи можу я залишити дітей на сторонню людину. Та сестра мене не може зрозуміти. Дітей вона ще немає. А фінансові можливості в них величезні. Роман оплачує усі її примхи. Навіть квартиру придбав до весілля. Щоб Ілона мала власне житло. 

Тож я вирішила не йти на весілля. Коли настав день свята, мама зателефонувала мені.

 – Ну що ти йдеш?

 – Ні, я не можу.

 – Але ж це твоя сестра. Хіба не можна було подруг попросити чи батькові дітей зателефонувати?

 – Не хочу я нічого вигадувати. Якщо на святі мої діти недоречні, то й мене там не буде.

Сестра страшенно образилась. Не хоче зі мною говорити, не відповідає на дзвінки. Можливо згодом вона все зрозуміє. Та я вважаю, що вчинила правильно. А ви як гадаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!